Тріснути

Тріснути. См. Тріскати. |}

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Джерела та література
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

ТРІСКАТИ, аю, аєш, недок., ТРІСНУТИ, ну, неш; мин. ч. тріснув, нула, ло, розм. тріс, ла, ло; док.

1. неперех. Утворювати тріск, тріщати. Тихо-тихо в лісі, хіба тільки трісне Суха вішка в нього [козака] під ногою (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 327); На порожніх вулицях, занесених снігом, пронизливо верещали ковані колеса обозу, тріскали безладні постріли (Петро Панч, В дорозі, 1959, 69); Вогнище трясло Своїм витким жовтогарячим рогом, І сухо тріскало в диму вогке зело (Леонід Первомайський, I, 1958, 194); // чим. Утворювати шумовий звук, схожий на тріск; ляскати, грюкати. У руках Канчук держав [пан] і тріскав ним На вітер, ніби для іграшки (Іван Франко, X, 1954, 316); Червоний, мов варений рак, інспектор винувато козиряє й.. виходить з канцелярії. На вартівні ж він злісно тріскає дверима (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 149); Дід тріснув батогом (Марко Черемшина, Тв., 1960, 236).

2. неперех. Розриватися, лопатися (перев. з тріском). Летить така петарда в повітрі, тріскає над головою.., падає на землю, кружиться і стріляє, наче з рушниці (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412); Навіть пружини старого годинника тріскали й відлітали (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 9); Раптом одна коняка застряла в багні по самі коліна.. Вона зігнулась і так натяглась, що, здавалось, ноги їй аж тріскали (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 63); — Ще якраз під парканом одна бочка трісла (Іван Франко, IV, 1950, 21); Тріснув лід; // тільки док., з (від) чого, перен., розм. Не витримати, не пережити чогось. І здавила груди віла біла, щоб не трісло серце з туги-жалю (Леся Українка, I, 1951, 393); — Петрик трісне з заздрощів, коли побачить мене у цих чоботах (Іван Багмут, Опов., 1959, 5); — Облиште... бо трісну зі сміху... (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 23). ♦ Голова тріскає в кого, чия — те саме, що Голова тріщить (див. тріщати). — Аж голова тріскає від усіх тих дурниць (Іван Франко, IV, 1950, 31); Серце тріскає (трісне, тріскало) в кого, чиє — те саме, що Серце (душа) розривається (розірветься і т. ін.) [на шматки (куски, надвоє)] (див. розриватися 1). Матвій збоку дивився то на дочку, то на жінку, і серце його тріскало (Мирослав Ірчан, II, 1958, 309); Тріскати зі сміху — нестримно, до знемоги сміятися; Хоч трісни: а) що не роби, як не старайся, а все даремно. Покаятися можна, але обійдіться ви без клопоту на світі! Хоч трісни, не можна (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 73); б) що б там не сталось, будь що будь. В тій [хаті] чоловік шкрябається в голову, наче хоче вишкрябати з неї ту подать, що так міцно засіла йому в голову. Хоч трісни, а дай! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 436).

3. неперех. Те саме, що тріскатися 1 1. — Шкіра де-не-де вже починає тріскати (Іван Франко, III, 1950, 197); — Ні, — кричить Микола, — не буде по-вашому! — і, мов той лев, кидається на них. Тріскають од ударів прикладом фашистські голови (Остап Вишня, I, 1956, 310); Фронт був порваний, але стояв непохитний, мов скеля. Чи надовго стане цієї скелі? Адже й камінь тріскає у вогні (Василь Кучер, Голод, 1961, 165); Шмагонув [Гнат] нагайкою по перині, вона тріснула (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 70).

4. перех., розм. Бити, ударяти. Совали [опришки] в бік кулаки, тріскали по спині і говорили ласкаві слова: — Сідай, Юрчику (Гнат Хоткевич, II, 1966, 153); Вона не тріскала доньку ложкою по лобі, не в'їдалася в Івана, а сумирно зітхала (Михайло Стельмах, II, 1962, 232).; Писарша тріснула кота по спині з усієї сили (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 148); Федір встав із-за стола і тріснув того охочого в лице (Василь Стефаник, I, 1949, 128). ♦ Як (мов і т. ін.) із батога (батіжком і т. ін.) тріснути — дуже швидко, непомітно. Тиждень минув, як із батога тріснув, у звичайній домашній роботі, яка ніколи не переводиться (Осип Маковей, Вибр., 1954, 200); [Марко:] Прожили ми з тобою, стара, довгий вік, а мені, мов батіжком тріснув (Захар Мороз, П'єси, 1959, 64).

5. тільки недок., перех. і неперех., вульг. Їсти або пити (звичайно жадібно чи багато). [Молодиця:] Хіба такого ірода упросиш, хіба його умолиш? Хай жере ненажерливий! Хай їсть, тріскає! (Панас Мирний, V, 1955, 131); Всі поклали ложки краєчками на вінця великої рудої миски і зиркнули на Тетянку. — Тріскало б мовчки (Іван Микитенко, II, 1957, 80); — Ти от поїхав у місто, краватки носиш, а гнойку понюхати боїшся, хоча сало любиш тріскати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 42).