Пустотливий
Cловник Грінченка
Пусто́тливий, -а, -е = Пустовливий.
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПУСТОТЛИВИЙ, а, е.
1. Який любить пустувати, схильний до пустощів; грайливий. Дим клубками повивсь.. А вона все ніби пустувала, підкидала того сухого труску, ніби гралась, наче маленька пустотлива школярка (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 242); Вмить передо мною промайнули щасливі дні нашого з моєю маленькою дружиною раювання: ліс, річка, моріжок і нас двоє, пустотливих, звабливих (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 56); Іще дитя, — а вже зрадлива, Уже кокетка пустотлива! (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 138); * Образно. Пустотливий промінь сонця зупинивсь у зеленій гущині (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 176); З далеких невідомих полів, з лілових лісів залітає на подвір'я притулку легкий пустотливий вітерець (Олесь Донченко, III, 1956, 33); // Який свідчить про бажання пустувати, виражає схильність до пустощів. Вузенькі, підкручені догори вусики надавали його обличчю пустотливого виразу, хоч сам він був переконаний, що вони підкреслюють його суворість і рішучість (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 259); Петрусь грає. А перед очима вічно рум'яне, свіже обличчя Неллі і пустотливі гарні очі (Мирослав Ірчан, II, 1958, 116); Очі примружилися, розширилися, десь там, у глибині, пустотливі іскорки (Вітчизна, 8, 1958, 91); // Пов'язаний із пустощами. О, скільки пустотливих там було жартів, Яких хотілося й тобі і їй разом! (Микола Зеров, Вибр., 1966, 203); Ген-ген на тім боці ставу ледь майорять серед ночі купальниці.. Плескіт, дівочі пустотливі скрики, сміх (Андрій Головко, I, 1957, 450).
2. Легковажно-жартівливий, невимушений. Батьківська бібліотека, здебільшого французька, де Пушкін.. зачитувався творами легковажної, пустотливої, не завжди пристойної анакреонтичної поезії.. (Максим Рильський, X, 1962, 37); Вона з'явилася раптово, весела й жвава, в одну мить наповнила ту кімнату і пахощами білої акації, і сміхом, і пустотливими розмовами (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 18).
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ПУСТОТЛИВІСТЬ, вості, жін. Властивість за значенням пустотливий;
// Пустотливий настрій. Після мого від'їзду від Вас. я був у такому стані напруження, неприродного суму, який інколи вибухав у свавільну радість, в майже дитячу пустотливість (Петро Колесник, Терен.., 1959, 140); Жінка Морозенка обережно висовує голову у хвіртку; на кругловидому обличчі її змішалися переляк, настороженість і рештки пустотливості (Михайло Стельмах, I, 1962, 261).
[hhttp://www.unlimited-translate.org/ru/dictionaries/ukrainian-to-russian/translate/%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9.htm Україїнсько-російський словник
пустотливий
шаловливый, озорной; резвый, игривый; разг. дурашливый, дурашный (любящий дурачиться); проказливый; ребячливый (склонный вести себя по-детски, несерьёзный); (легкомысленный) ветреный
Ілюстрації
|
|
|
Джерела
- Словник української мови Бориса Грінченка
- Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ===[hhttp://www.unlimited-translate.org/ru/dictionaries/ukrainian-to-russian/translate/%D0%BF%D1%83%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%82%D0%BB%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B9.htm Україїнсько-російський словник===
