Праник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:25, 1 листопада 2018; Aokara.ij18 (обговорення • внесок)
Праник, -ка, м. 1) Валекъ у прачекъ. Вас. 169. 2) Часть тѣла (какая?) ЕЗ. V. 66. 3) Рядовина праник. См. Рядовина 1. Вас. 168.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Дерев'яний гладенький валок для вибивання білизни під час прання. Над рікою тут і там червонілися спідниці прачок, що стояли похилені по коліна в воді і махали праниками (Іван Франко, III, 1950, 92); Ляскають праники — жінки полотно вибивають (Андрій Головко, I, 1957, 189); * У порівняннях. — Тільки я на поріг, а з хати Тетяна вибігає. Справді, стала дівчиною хоч куди, а коси, мов праники, аж поторкати хочеться (Михайло Стельмах, I, 1962, 59).
Ілюстрації
|
|
|
|
