Лобочок

Лобочок, -чка, м. Ум. отъ лоб. лобочок

• -чка, ч.
• Зменш.-пестл. до лобок.

Значення

Чоло́ або лоб (лобова́ діля́нка, лат. regio frontalis) — анатомічна ділянка голови людини, обмежена волосистою частиною голови зверху та брівми (надочничним краєм лобової кістки) знизу. По боках чоло обмежене скронями. Найбільший м'яз лобової ділянки — лобове черевце потилично-лобового м'яза.

Популярний стереотип полягає в тому, що високе чоло є ознакою високого інтелекту. Наприклад, Сократ вирізнявся високим чолом.

Чоло є популярним місцем для декорацій, татуювань та релігійного символізму.

Є народності, у яких дотик чолом замінює вітання.