Осиротіти

Осиротіти, -тію, -єш, гл. Осиротѣть. Він сирота і не винен, що осиротів. Св. Л. 324. Що я на чужій стороні завдовіла і з маленькими дітками осиротіла. Нп.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Стати сиротою. В шість років Кульжан осиротіла (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 57); Багато гур'ївчан загинуло тоді в морі. Загинуло й подружжя Задонцевих. Так осиротів Валерик (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 75); // Залишитися самотнім, без близької, рідної людини. — Я прожила веселий вік молодий з ним тихо та любо, і ось довелось на старості літях [літ] осиротіти! Куди не гляну.., — все його згадаю (Марко Вовчок, I, 1955, 49).

2. перен. Стати безлюдним, пустим; опустіти. Веселий Кут осиротів. Без догляду, без призору почав пустіти та осуватися (Панас Мирний, III, 1954, 293); Як тільки брязнула клямкою хвіртка по її сліду, Микола відчув, що весь дім Громових і чепурний його дворик і садок враз осиротіли (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 397). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 762.

Ілюстрації