Мощі
Мо́щі, -щей, ж. мн. Мощи, останки. Ой я ж кажу в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв’ялилась, тілько мої мощі. Нп.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства
МО́ЩІ, е́й, мн. Висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, що її церква вважає святою. Взявши хрест із святими мощами, свячену воду і кропило, він рішився слідувати за отцем Спиридоном (Фр., VIII, 1952, 138); Поприкладався [Павло] до всіх мощей [у лаврі], до всіх чудотворних ікон (Вишня, І, 1956, 7); * Образно. — Нічого не їсте, скоро з вас мощі будуть… (Коцюб., І, 1955, 329); * У порівн. Вихудла, як мощі (Барв., Опов.., 1902, 15).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник.
мо́щі — висохлі, муміфіковані рештки (інколи — окремі кістки) людини, яку церква вважає святою; у мовленні набуло образного й переносного значення. Ой я ж кажу — в саду лежу, аж я в нехворощі, ізсушилась, ізв’ялилась, тілько мої мощі (пісня — образно); Поник чоловік, так що лиш мощі стали (І. Франко — став дуже худим).