Кілочок
Зміст
Словник Грінченка
Кіло́чок, -чка, м. Ум. отъ кіло́к. 1) Употребляется какъ уменьшительное отъ кіло́к во всѣхъ указанныхъ выше значеніяхъ. Отут ще кілочок треба забити. Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі як же воно держатиметься? Одріже од жмутка два шматочки та зв’яже докупи та й повісить на кілочку. ЗОЮР. І. 308. Два кілочки у стіні... на їх нічого не висить. МВ. ІІІ. 2) = Чека. Рудч. Чп. 249, 250. 3) Въ сновальницѣ: колышки, на которые надѣвается пряжа. Вас. 202. 4) Колокъ у струнныхъ музыкальныхъ инструментовъ для укрѣпы струнъ.
Сучасні словники
української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КІЛО́ЧОК, чка, чол. Зменш. до кілок. По всій довжині його [ланцюга] стирчать.. встромлені в землю дерев'яні кілочки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 226); Запхнувши ніби останню річ до чемодана, Саїд Алі угледів на кілочку скрипку (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 332).
Словник-вікіпедія
Кілочок або ключ — пристрій для натягання струн у струнних музичних інструментах (гітарах, скрипках, арфах, фортепіано)
Ілюстрації
|
|
|
