Дурити
Дурити, -рю, -риш, гл. Обманывать, дурачить. Що день Бога хвалить і що день людей дурить. Ном. № 3060. Не дуріте дітей ваших, що вони на світі на те тільки, щоб панувать. Шевч. 212.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДУРИТИ, дурю, дуриш, недок., перех. Обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками. Не дуріте дітей ваших, Що вони на світі На те тілько, щоб панувать... (Тарас Шевченко, I, 1951, 332); Кайдашиха була зовсім здорова й дурила свою невістку (Нечуй-Левицький, II, 1956, 283); Той безсовісно дурив їх своїми легкими і веселими словами (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 128); // Ставитися до кого-небудь недобросовісно, нечесно. Панам легко живеться на світі, а ти, хлопе, на них роби! Вони тебе дурять.., за твою гірку працю кажуть тобі ще платити, податками здирають... (Наталія Кобринська, Вибр., 1954, 46); — Скажіть нам, Андріяновичу, скільки хабара дав вам пан, щоб ви разом з ним народ дурили? (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 514); // Спокушати, зводити (дівчат). Давно се діялось, Ще як борці у нас ходили По селах та дівчат дурили (Тарас Шевченко, II, 1953, 77).
Дурити го́лову (із запереч. не голови́) — обдурювати кого-небудь, навмисно вводити в оману словами чи вчинками; позбавляти можливості тверезо міркувати. Дурив [посол] Мазепі голову, скільки міг (Юрій Яновський, I, 1958, 426); Нехай стара не дурить голови ні собі, ані дівці: хазяйський син не візьме убогої (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 8); Дурити світом — бути легковажним, несерйозно ставитися до всього. [Химка:] Хай, поки ще сам був, — дурив світом; а тепер, — ..пора і за розум узятись... (Панас Мирний, V, 1955, 241).
Ілюстрації
|
|
|
|
