Вужака

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Вужака, -ки, м. Ужъ, большой ужъ.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВУЖА́КА, и, чол. Збільш. до вуж. Вужака, вистежений нами в траві чи кущах, правив нам за величезну гадюку — пітона (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 36); * У порівняннях. Обкрутившися вужакою по долині, випливав [потік] на захід (Іван Франко, VI, 1951, 22).

Синонімічний словник української мови

Вужака іменник чоловічого роду, істота.

Ілюстрації

161118165022 man woman 640x360 thinkstock nocredit.jpg Depositphotos 67333435-stock-photo-silhouette-of-the-two-people.jpg Podrugi-2-700x467.jpg

Медіа


Джерела

  1. Академічний тлумачний словник (1970—1980)
  2. Всесвітній словник української мови
  3. української мови Б. Грінченка