Імня
Імня́, імени, с. = Ім’я. Грин. II. 345. Прибери пня, дай йому імня і з нюю буде чоловік. Ном. № 11173.
Зміст
Сучасні словники
ІМ'Я, імені та ім'я, с. 1. Особиста назва людини, що дається їй після народження. - Мені почулося наче ім'я моєї жінки (Мирний, III, 1954, 274); - Ой, лихо, Романочку ,- зітхнула і довірливо поглянула на парубка. Не помітила, як і назвала його ніжним ім'ям (Стельмах, І, 1962, 350); // рідко. Прізвище. Бєлінський, Герцен, Чернишевський, Добролюбов... Це імена, які навіки ввійшли в народну пам'ять (Рильський, III, 1956, 10); Не змовкає на робітничих мітингах ім'я Леніна (Довж., І, 1958, 51).
Від імені кого, чого - за чиїм-небудь дорученням, проханням. Від імені нашого «літературного комітету» звертаюся до Вас з великим проханням (Коцюб., III, 1956, 199); Відкривати (відкрити) чиє ім'я див. відкривати; В ім'я кого, чого - заради кого-, чого-небудь; на честь когось, чогось. «Все в ім'я людини, для блага людини» - цьому девізові підпорядкована вся діяльність партії і Радянської влади (Ком. Укр., 11, 1966, 50); Власне ім'я див. власний; Іменем кого, чого, чиїм - на підставі влади кого-, чого-небудь, чийогось авторитету. Прийшли ксьондзи і запалили Наш тихий рай. І розлили Широке море сльоз і крові, А сирот іменем Христовим Замордували, розп'яли... (Шевч., II, 1953, 33); Імені кого, чого - названий на честь, у пам'ять кого-, чого-небудь. Школа імені Ів. Франка; На ім'я: а) особистою назвою (а не прізвищем). Словаки вже запросто кликали його на ім'я як свого односельчанина (Гончар, III, 1959, 322); б) (кого, чиє) призначений, адресований кому-небудь. Просила б я тебе, мамочко, щоб ти мені прислала на ім'я Корейво записку, аби він мені видав деякі ноти (Л. Укр., V, 1956, 30).
2. уроч., рідко. Те саме, що назва 1; найменування. Апостол правди і науки, Котрого ждав ти день по дню, Прийшов, простяг потужні руки, - І легіон ім'я йому (Фр., XIII, 1954, 85); Яке глибоке щастя - жить, Буть гідним імені людини, Народу й людськості служить! (Рильський, III, 1961, 166).
@ Називати (назвати) речі своїми (їх) іменами - говорити прямо, не прикрашаючи нічого, не добираючи слів і висловів, які пом'якшують що-небудь. [Назар:] А зобов'язання треба брати не в кабінеті, а з нами, тут... [Скарбун:] Ви відповідаєте за свої слова? [Назар:] Я називаю речі їх іменами (Зар., Антеї, 1961, 15).
3. з означ., рідко. Те саме, що слава; репутація. - Ви, каже [майор], з'явитесь додому новими людьми, людьми з світовим іменем (Гончар, III, 1959, 294); Не псувати доброго імені.
Ілюстрації
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://slovnyk.ua/index.php?swrd=ім%27я
