Збуряти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:05, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Збуря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. збурити, -рю, -риш, гл. 1) Разорять, разорить, разрушать, разрушить, повалить. Мов городи, що ти збурив, пам’ять його зникла. К. Псал. 17. 2) Волновать, взволновать, возмущать, возмутить. Та дума блискавкою мигнула в його голові, збурила всю кров. Левиц. І. 249.
