Чорноземля

Чорноземля, -лі, ж. Черноземъ.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Чорно́зем — тип ґрунту, що розвивається в умовах суббореального слабоаридного клімату з добре вираженою сезонною контрастністю під степовою і лучно-степовою рослинністю на пористих карбонатних породах — лесах і лесовидних суглинках. Чорноземи поширені переважно на платформних рівнинах, але зустрічаються також островами серед інших ґрунтів у міжгірських западинах, улоговинах і на слабоеродованих схилах гірських систем. Формування чорноземів зумовлено особливостями біологічного колообігу — великою кількістю хімічних елементів, які залучаються у щорічні процеси утворення і трансформації органічної речовини, надходженням основної маси органічних решток всередину ґрунту, активною участю в розкладанні рослинних решток бактерій, актиноміцетів, безхребетних[1].

Для чорноземів характерна наявність двох основних генетичних горизонтів: Гумусового прогресивно-акумулятивного, що характеризується великою потужністю, високим вмістом гумусу при його поступовому зменшенні з глибиною, зернистою структурою. Карбонатно-акумулятивного. Види чорноземів виділяються за потужністю гумусового горизонту (в сантиметрах)[2]:

надпотужні > 120 потужні 80-120 середньопотужні 40-80 малопотужні 25-40 вкорочені <25 і за вмістом гумусу (в %) у гумусо-акумулятивному горизонті «Н»:

тучні > 9 середньогумусні 6-9 малогумусні 4-6 слабкогумусовані < 4

Чорноземи зазвичай мають зернисту структуру і завдяки цьому добре вбирають воду. Це створює сприятливі умови для живлення рослин і мікробіологічної діяльності. Родючість чорнозему висока і може бути ще збільшена за відповідних аґротехнічних заходів

Ілюстрації