Писання
Писа́ння, -ня, с. 1) Писаніе. 2) Сочиненіе. К. Гр. Кв. XIX. Писання Котляревського. 3) Украшеніе рѣзьбой (дѣйствіе и сама рѣзьба) по дереву, металлу. Шух. І. 296, 277. ПИСА́ННЯ, я, сер.
1. Дія за значенням писати. Він уже навчивсь од Марти читати, а самотужки й писати вчився: добув у дяка зразок і доти працював над їм, поки подужав хоч трохи писання (Борис Грінченко, I, 1963, 410); Людина, поклавши блокнот на лутку, уся поринула в писання (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 276); Процес писання писанок для неї.. є своєрідним церемоніалом, до якого вона ставиться дуже поважно (Народна творчість та етнографія, 2, 1967, 55); // Текст, написаний від руки. Я вперто посилав поштою свої писання до деяких львівських соціалістичних редакцій — але мені просто не відповідали й не повертали рукописів (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 91); Щось давно мене забула Та, кого люблю: Ні писання, ні привіту На любов мою! (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 288).
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
|
|
|
|
