Збочити
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:03, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Збочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Уклониться въ сторону. Павлогр. у. Козак бачив (дівчину край долини), конем збочив. Гол. І. 120. 2) Покривить душою, сдѣлать несправедливость. Зміев. у.