Лобок

Лобок, -бка, м. Ум. отъ лоб.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Лобок від слова ЛОБ, лоба, чол.

1. Верхня надочна частина обличчя людини або морди тварини. По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 320); Ступили обидва [цапки] на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 468); Хвилястий чорний чуб спадає на високий прямий лоб (Михайло Стельмах, II, 1962, 388); // перен., розм. Про голову людини. — Не виб'єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (Панас Мирний, IV, 1955, 220); [Суховій:] Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (Марко Кропивницький, V, 1959, 323); // чого і без додатка, перен. Передня частина чого-небудь. Тверда й пряма, як меч легіонера, Розколина пробила лоб скали (Микола Бажан, Італ. зустрічі, 1961, 15); Машина м'яко вперлася лобом у тугу повітряну подушку й зупинилася (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 459). ▲ Баранячий (льодовий) лоб, геол. — відшліфована льодовиком скеля, заокруглена з одного боку. Схил, обернутий проти течії, стає положистим, а схил за течією льоду — крутим. Така форма скель зветься льодовим лобом, або баранячим (Курс загальної геології, 1947, 146). ♦ Бити лобом (лобами) об землю; Розбивати лоба (лоби), зневажл. — схилятися перед ким-небудь, бити поклони. Свого часу українські націоналісти безсоромно твердили, ніби Пушкін — ..мало цікавий для європейців, перед якими ці панове били лобами об землю (Максим Рильський, III, 1956, 180); — Створили собі ідола [божество] і давай перед ним розбивати лоби... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 206); В лоб (в лоба): а) в передню частину чого-небудь. Коли б не треба було поспішати, він зараз без ніякого остраху підпустив би оцей танк під саме дуло гармати і лише тоді з усією люттю своєю ударив би в самий лоб (Андрій Головко, I, 1957, 289); б) військ. фронтальним ударом; з фронту. Три «яструбки» пішли фашистам у лоб (Юрій Яновський, I, 1954, 49); — Ви, пане Тульський, підете в лоб січовикам, а я з своїми черкасцями зайду ліворуч (Іван Ле, Наливайко, 1957, 55); в) надто прямолінійно; прямо. Те, що він викладає думки трохи по-газетному, «в лоб», не заперечує їх безсумнівної щирості (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 30); Зміст їхніх розмов був дуже простий і бив прямо в лоб (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 220); Комуністи замислили напоумляти «карапузів» [секту] не в лоб, не антирелігійною пропагандою.., а знаннями про походження та розвиток життя на землі (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 289); Голити лоб див. голити; З-під лоба дивитися (глянути і т. ін.) — хмуро, вороже, недружелюбно дивитися і т. ін. Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Борис Грінченко, I, 1963, 333); Андрій з-під лоба дивився на начальника штабу (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 21); Лобом в лоб — про зустрічний рух, удар кого-, чого-небудь з кимось, чимось. По фронту в тридцять кілометрів ішли лісом танк на танк, лобом в лоб, і — горіли (Олесь Гончар, IV, 1960, 61); Лобом неширокий — нерозумний. Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Тарас Шевченко, II, 1953, 352); Мідний (пустий) лоб див. мідний; На лобі [собі] записати — дуже добре запам'ятати. — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (Панас Мирний, III, 1954, 55); На лобі написано у кого — видно з першого погляду, помітно із зовнішнього вигляду. [Денис:] Я кожного з вас на пальцях знаю! [Пилип:] Це вже так і на лобі у тебе написано (Марко Кропивницький, II, 1958, 49); [Завірюха:] Здоровенькі були, панове міністри! [Мерчик:] А хіба в нас на лобі написано, що ми міністри? (Яків Мамонтов, Тв., 1962, 318); Очі на лоб (на лоба) лізуть (вилазять) див. око; Повний (золотий) лоб у кого — хтось розумний, мудрий. Ні, не забуть цього до гроба, коли побив мене йолоп за те, що в мене повний лоб, а в нього порожньо у лобі (Володимир Сосюра, II, 1958, 364); І люди є такі ледачі, Мудрують..: Ми, бачте, сила ми — стовби. У нас, мов, золоті лоби (Леонід Глібов, Вибр. 1951, 68); Пустити [собі] кулю в лоб (в лоба) — застрелитися. Рука його шарпнулась до кобури, — сам пущу собі кулю в лоб! (Олесь Гончар, II, 1959, 183); Стукнутися лобами на (в) чому — про зіткнення поглядів, інтересів і т. ін. — Раз мало не стукнулись лобами на одному інтересі (Михайло Стельмах, II, 1962, 295); Хоч лобом в стіну битися — про неможливість що-небудь зробити, про непереборні перешкоди. Хоч лобом в стіну бийся, то не поможе (Номис, 1864, № 5664); Як (більш, ніж) ока в лобі глядіти (пильнувати і т. ін.) кого, що, чого — дуже пильно доглядати, берегти. — Усі чепурні [дочки], шанують одежу, усі глядять одежини як ока в лобі (Нечуй-Левицький, I, 1956, 121); Матір поважав [син], а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (Марко Вовчок, I, 1955, 80).

2. перен., вульг. Про хлопця, підлітка, парубка; лобуряка. — Чого ж ви стоїте, лоби? — звернувся Гаркуша до парубків (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 44); // заст. Той, кого забрили в солдати. — Зовсім було Якова прийняли і крикнули «Лоб!» — розказувала далі Настя (Панас Мирний, IV, 1955, 46).

Ілюстрації