Осіяти

Осія́ти, -я́ю, -єш, гл. Осіять. Як увійшла в хату, так і осіяла. Рудч. Ск. II. 48.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ОСІЯТИ, яю, яєш, док. 1. перех., уроч. Освітити яскравим світлом; осяяти. Мітла огненная зійшла. І степ і гори осіяла (Шевч., II, 1963, 362); Поки сонце осіяло бір, вогонь вже лютував, мов дикий звір (Л. Укр., І, 1951, 282); * Образно. Весело й тяжко згадувати нам тебе, старий наш діду Києве! Бо й велика слава не раз тебе осіяла, і великії злигодні на тебе з усіх боків збирались... (П. Куліш, Вибр., 1969, 69).

2. неперех., заст. Засяяти. Глянув [місяць] червоним лицем у долину. Долина осіяла, туман забілів у ній, як сніг (Мирний, І, 1954, 172).

Ілюстрації