Дівоснуб

Дівоснуб, -ба, м. = Дівошлюб. «Посредники эти въ дѣлахъ жениха получаютъ названіе.... старость, бояръ, пословъ, дівоснубовъ». Чуб. IV. 56.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ДІВОШЛЮБ -а, ч., ент.

1) Те саме, що сват.

2) діал. Сватання.

Дівошлю́б, (дівослюб), -ба м.

1) Сватъ.

2) Названіе обряда сватовства въ нѣкоторыхъ мѣстностяхъ, напр. въ Кобр. у. Гродн. губ. Чуб. IV. 658. Дай мені, Боже, од батенька вийти, до свекорка прийти, — бо вже мені докучили части дівошлюби столи устилаючи, кубочки сповняючи. Рк. Макс. Cм. Злюбини.

Ілюстрації

Див. також

Відмінки	Однина	Множина
Називний	дівошлюб	дівошлюби
Родовий	дівошлюба	дівошлюбів
Давальний	дівошлюбові, дівошлюбу	дівошлюбам
Знахідний	дівошлюб, дівошлюба	дівошлюби, дівошлюбів
Орудний	дівошлюбом	дівошлюбами
Місцевий	на/у дівошлюбі	на/у дівошлюбах
Кличний	дівошлюбе	дівошлюби

Джерела та література

Тлумачний словник української мови

Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 1, ст. 387.

Орфографічний словник української мови