Знатник

Знатник, -ка, м. Знахарь, колдунъ. Мнж. 72. Сей Бондарь знатни́к великий бувО. 1862. V. 102.

Сучасні словники

ЗНА́ТНИ́К, знатника, заст., рідко. Те саме, що знахар. * У порівняннях. Прадід стояв, мов знатник, що знає всі весняні тайни, він здавався Данилкові господарем степових звичаїв (Юрій Яновський, I, 1954, 257).

Ілюстрації