Чорнити
Чорнити, -ню́, -ниш, гл. 1) Чернить, красить въ черный цвѣтъ. Та й купили білила, ще й чорного чорнила... дівчатам запаски чорнити. Грин. III. 95. 2) Поносить.
Зміст
Сучасні словники
ЧОРНИТИ, ню, яйш, недок., перех.
1. Робити що-небудь чорним (у 1—3 знач.); забарвлювати в чорний колір. А над усім той дим, той легкий дим, .. п'є кров з лиця і гасить людський погляд, обличчя білить і чорнить одежу, і барви всі рівняє сивизною (Леся Українка, I, 1951, 236); Без спочинку здригається і стогне земля, і пожежі застилають обрій димами, чорнять половину неба (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 533).
2. перен. Ганьбити, знеславлювати кого-, що-небудь. Якби сам був білий, то б не чорнив другого (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 191); — Не від сьогодні знаю, що лихі язики чорнять мене буцімто я заробляю гроші якимсь нечесним способом (Іван Франко, VI, 1951, 383).
3. Покривати черню (у 1 знач.); воронувати.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 355.
