Старча
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:47, 28 жовтня 2018; Dosereda.fzfvs18 (обговорення • внесок)
Старча, -чати, с. Дитя-нищій. Г. Барв. 189.
Зміст
Сучасні словники
СТАРЧА, ати, сер. Дитина, що старцює, жебракує. Схаменіться: Усі на сім світі — І царята і старчата — Адамові діти (Тарас Шевченко, I, 1963, 237); — Виоремо тебе, ниво, обсіємо. Не зерно, а серце своє вкладемо в тебе, щоб зародила ти нам щастя, щоб не пускала ти поміж люди старців і старчат, не гнала своїх трудівників на край світу за тією копійчиною, за тим загорьованим шматком наймитського хліба... (Михайло Стельмах, II, 1962, 199).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Академічний тлумачний словник
Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 665.
