Старча

Старча, -чати, с. Дитя-нищій. Г. Барв. 189.

Сучасні словники

СТАРЧА, ати, сер. Дитина, що старцює, жебракує. Схаменіться: Усі на сім світі — І царята і старчата — Адамові діти (Тарас Шевченко, I, 1963, 237); — Виоремо тебе, ниво, обсіємо. Не зерно, а серце своє вкладемо в тебе, щоб зародила ти нам щастя, щоб не пускала ти поміж люди старців і старчат, не гнала своїх трудівників на край світу за тією копійчиною, за тим загорьованим шматком наймитського хліба... (Михайло Стельмах, II, 1962, 199).

Ілюстрації

Див. також

• [1]

Академічний тлумачний словник

Словник української мови: в 11 томах. — Том 9, 1978. — Стор. 665.