Орудник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:26, 28 жовтня 2018; Mobukhamet.ij18 (обговорення • внесок)
Ору́дник, -ка, м. Руководитель. І те велике, що він починає, орудників грядущих дожидає. К. ЦН. 200.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ОРУ́ДНИК, а, ч., рідко.
1. Те саме, що ору́да́р. 2. Той, хто є знаряддям у чиїх-небудь руках; виконавець чужої волі.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 750. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 750.
