Кватера

Квате́ра, -ри, ж. = Кватира. Мет. 378. Шевч. 346.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Джерела та література

Сучасні словники

КВАТИ́РА, и, ж.

1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання, хата. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (Н.-Лев., IV, 1956, 173); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (Фр., IV, 1950, 310); [Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирах (Шевч., І, 1951, 366).

2. заст. Фаза (місяця). Перша кватира місяця.

3. заст. Шибка у вікні. Подивися, моя доню, в вишнюю [горішню] кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину (Сл. Гр.).

4. діал. Кватирка (у 2 знач.). Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку (Сл. Гр.).

5. Частина житлового будинку, що складається звичайно з однієї або кількох кімнат, кухні, передпокою тощо, з окремим ходом; кватира, помешкання, хата. Сімейні робітники одержують у великих будинках окремі квартири з двох, трьох і чотирьох кімнат (Народна творчість та етнографія, 5, 1967, 16); // Житлове приміщення; житло. По один бік в домі од вулиці була волость, по другий бік — школа й квартира для вчителя (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 68); // Приміщення, яке наймають на певних умовах для тимчасового проживання. Миша живе на квартирі у одного учителя, у того ж, що жив торік (Леся Українка, V, 1956, 8); Сотник та десятник, як навіжені, бігали по хатах, шукаючи квартир (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 199); Дуже рідко він зупинявся на квартирі з кимось удвох, а завжди сам (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 464).

Комунальна квартира див. комунальний; Ставати (стати) на квартиру див. ставати.

6. тільки мн. Місце розташування військ у населеному пункті. От розвели їх [некрутів] по квартирах (Панас Мирний, I, 1949, 220); Стали ляхи по квартирах — нема ні ладу, ні проходу (Павло Тичина, I, 1957, 104).

7. заст. Кватирка (у 2 знач.). Одсунь, господаре, квартиру, поглянь на небо й на ниву (Словник Грінченка).