Правило
Правило, -ла, с. 1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36. 2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660. 3) Часть походючої ступи. См. Ступа. Шух. І. 162. 4) Часть олійниці. (См.). Шух. І. 163. 5) Часть веретінника. (См.). Шух. І. 149. 6) Въ деревянной стѣнѣ: бревно, идущее право (прямо) отъ угла до угла, не прерываемое окнами или дверями. Шух. І. 90, 91. Пра́вило — вимога для виконання якихось умов (норма поведінки) всіма учасниками якої-небудь дії (гри, правопису, судового процесу, організації, установи), за виконання якого передбачено заохочення, а за невиконання — покарання.
Зміст
Сучасні словники
Пра́вило — вимога для виконання якихось умов (норма поведінки) всіма учасниками якої-небудь дії (гри, правопису, судового процесу, організації, установи), за виконання якого передбачено заохочення, а за невиконання — покарання.
Ілюстрації
|
|
|
|
