Здумати
Зду́мати, -ся. См. Здумувати, -ся. Раптом замислити, надумати зробити що-небудь. Здумала Раїса їхати.. в містечко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Євгеній, сівши панувати В селі, на лоні самоти, Щоб якось час промарнувати, Новини здумав завести (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 45); // Захотіти, побажати чого-небудь. Накупить гостинців, чого тільки здумати можна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 313); [Олеся:] На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю (Марко Кропивницький, II, 1958, 287).
Зміст
Сучасні словники
Раптом замислити, надумати зробити що-небудь. Здумала Раїса їхати.. в містечко (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 322); Євгеній, сівши панувати В селі, на лоні самоти, Щоб якось час промарнувати, Новини здумав завести (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 45); // Захотіти, побажати чого-небудь. Накупить гостинців, чого тільки здумати можна (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 313); [Олеся:] На сподіваного гостя багато треба, прийду, коли здумаю (Марко Кропивницький, II, 1958, 287).