Оченько

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Оченько, -ка, с. Ум. отъ око. Чуб. V. 2, 246.

Cучасні словники

Електронний словник о́ко (мн. о́чі = ві́чі; зменшено-пестливі — оченя́та, о́ченьки, очи́ці, ві́ченьки) —

  1. орган зору в люди­ни, у всіх хребетних тварин та де­яких безхребетних; також погляд, зір і в переносному значенні — піклування, догляд; у народній ес­тетиці символізують привабли­вість, красу («Чорні брови, карі очі», «Виплакала карі очі за чотири ночі», «Які очі, така й врода»), людську сутність («Очі — дзеркало душі», «Очі без душі сліпі, вуха без серця глухі», «Людське око бачить глибоко»), вдачу («Очі грають, зу­би скакають»), розум, проникли­вість, пильність («Око, око, не ди­вися так глибоко», «Очима і стріляє, і молить, і благає», «Невчене око загляне їм в душу глибоко-глибоко», «Зіркі очі бачать і вдень і вночі»), жадібність («Бачить око, да зуб не йме», «В нього те око ба­чить, на яке дають», «Їв би очима, та душа не приймає»), заздрощі («Очі завидющі, руки загребущі», «Як заздрісне око, то ціле тіло тер­пить»), нахабство («Лізе в очі, мов оса (як сновида)», «Безсоромні очі все перекліпають», «Як сіль в очі встряв»); у народі вірять в добре і лихе (погане) око; сві́тле о́ко — чисте сумління; погані очі — без­соромні, «все перелупають», їх «і сором не бере»; про погану люди­ну кажуть: «Псові очі, а чортові ду­шу продав»; за повір’ями, «праве око свербить — радіти, ліве — на сльози», погане (недобре) око (от­же завидюще) може зурочити, як у Панаса Мирного: «Боїшся, щоб не зурочив… У мене не такі очі»; звід­си сполучення з [лихо́го (пога́ного)] о́ка, з [лихи́х (пога́них)] оче́й, тобто з погляду, який може зурочити, принести нещастя, наприклад, у Г. Квітки-Основ’яненка: «Явдоха узяла води, нашептала над нею, збризнула його [сотника] тою во­дою, далі злизала язиком хрест-на-хрест через вид, щоб з очей чого не сталось»; об’єкт численних віру­вань і повір’їв; за допомогою ока людина може вплинути на долю іншої людини, особливо негатив­но (звідси зочити, тобто нашкоди­ти, навести вроки за допомогою очей, погляду); оком дня наші предки називали Сонце, очима ночі — Місяць і зорі, і, навпаки, людські очі порівнювали із Сонцем і Місяцем; з очима ототож­нюються вікна, пор. народну за­гадку про око: «Стоїть палата, нав­коло мохната, одне вікно, і те мок­ре»; різнокольорові очі — ознака належності до нечистої сили; особливі властивості приписують очам деяких тварин: заворожу-вальну силу має погляд вовка, ко­ли він першим подивиться на лю­дину; погляд жаби наводить при­чину або випадання зубів; магічну силу мають косі очі зайця, вони можуть зурочити, наслати безсон­ня або сонливість, викликати по­жежу; народний афоризм «Очі не бачать — серце не болить» вира­жає силу впливу зорових вражень на почуття людини, пор. синоні­ми: о́чі важкі́, вогне́нні, гаря́чі, глибо́кі, го́стрі, іскри́сті, промени́сті, прони́зливі, ся́ючі, яскра́ві; погляд бездо́нний, блиску́чий, важки́й, від­кри́тий, гаря́чий, гіпноти́чний, гли­бо́кий, гні́вний, го́рдий, го́стрий, жагу́чий, журли́вий, зірки́й, іскри́с­тий, палки́й, пеку́чий, пломені́ючий, промени́стий, шале́ний. В очі лис, поза очі біс (прислів’я); В чужім оці порошинку бачиш, а в своїм і поліна не примічаєш (прислів’я); Не догля­неш оком, то вилізе боком (при­слів’я); Рученьки терпнуть, злипа­ються віченьки (П. Грабовський); Лізе в вічі мов оса (М. Номис); Соньки-дрімки у віченьки (М. Мак­симович); у сполученні: Геть з-пе́­ред оче́й! — уживається як лай­ливий вираз на означення бажання негайно прогнати, вигнати кого-небудь, аби його більше не бачити; З оче́й ста́лося — зочено, зурочено; І в ві́чі не ба́чити — ніколи не бачити або не мати чого-небудь; моро́з з очи́ма — сильний мороз; позича́ти в сірка́ оче́й — соромно в очі кому-небудь дивитися;
  2. Всеви́дящеє (Недре́мне, Бо́же) О́ко — Бог (див.); Недремне Око — це й іконописний сюжет з немовлям-Христосом з розплющеними очи­ма на гронах винограду в білій со­рочині; Оком Божим називали й Сонце. А ти, Всевидящеє Око! Чи ти дивилося звисока, Як сотнями в кайданах гнали В Сибір невольників святих (Т. Шевченко);
  3. во́вче о́ко — за народними повір’ями, «погане», «зле» око, що має недоб­рий вплив на все, чого тільки тор­кнеться: подивиться на дерево — воно враз засихає; погляне на сви­ню з поросятами — вона неодмін­но їх з’їсть; подивиться на курча­та — вони виздихають; недобре око спричиняє хвороби, збитки й різні нещастя; це не залежить від волі людини; такі очі бувають під густими зрослими бровами і самі чорні (кажуть: «Бійся чорних та карих очей»), вирячені або запалі, косі, заздрісні; йде повір’я від спекотного блиску сонячного ока, що спричиняє посуху, неврожаї та хвороби, від блискотливого ока Перуна, що насилає смерть і по­жежі, від злих очей нечистої сили;
  4. стара одиниця ваги (1,2 кг), а також міра об’єму хмільних напоїв (1 – 1,5 л); пляшка такого розміру; після назви десятків — число один (двадцять з оком — 21);

Медіа

Людське око.jpg Djtzj9 iw1e 500x317.jpg Blackwhiteeyes 2018-11-27 48-80.jpg

Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5_%D0%BE%D0%BA%D0%BE https://espreso.tv/news/2014/06/05/pro_ochi_15_faktiv_yaki_vas_vrazyat

Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%BE%D0%BA%D0%BE