Докора
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:24, 26 жовтня 2018; N.pylypchenko (обговорення • внесок)
Доко́ра, -ри, ж. = докір. Мир. ХРВ. 269.
Зміст
Сучасні словники
1)ДОКО́РА, и, жін., рідко. Те саме, що докір. Сміх над його молитвами, над його сльозами, товариська зрада, докора — разом кинулись йому в голову (Панас Мирний, II, 1954, 203).
2)ДО́КІ́Р, кору, чол. Висловлене кому-небудь або передане в інший спосіб звинувачення в чомусь, незадоволення чимось і т. ін. Грицьків докір дуже вразив Чіпку (Панас Мирний, II, 1954, 172); В її очах і радість, і докір (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 362); Валя густо почервоніла і з невисловленим докором глянула на Цимбала (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 103).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див.також
Джерела та література
Академічний тлумачний словник
