Льоля
Льоля, -лі, ж. дѣтск. Рубашка. О. 1861. VIII. 8. Хоч у одній льолі, аби до любови. Грин. І. 245. Як буде доля, то буде й льоля. Посл. Ум. Льо́лька, льо́лечка.
ЛЬО́ЛЯ, і, жін., дит., розм. Сорочка (звичайно дитяча). Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Тарас Шевченко, II, 1953, 60); У тоненькій льолі вона була зовсім легка і на диво худенька, самі кісточки (Вадим Собко, Звичайне життя, 1957, 25); * Образно. Як буде доля, то буде льоля (Номис, 1864, № 1660).
♦ Бути в своїй льолі — бути при своєму розумі. [Василина:] Як ти сказала? Чи ти в своїй льолі, дівко! (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 292); В льолі народитися — те саме, що В сорочці народитися
2. Чоловіча натільна білизна або одяг, що надягають поверх білизни, для верхньої частини тіла. Ентелл там сильно храбровався [хоробрився]. Аж до сорочки ввесь роздягся (Іван Котляревський, I, 1952, 96); Вставши раненько, Роман прибрався в вишивану сорочку, в новий суконний.. жупан (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 309); Вона все ж таки перетягла його через поріг і, не соромлячись, стала стягати в нього верхню і нижню сорочку (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 474); Рукав спідньої сорочки закотився на руці аж по лікоть (Олесь Гончар, III, 1959, 22);
// Старовинне захисне військове спорядження, вигот. з дроту, сталі і т. ін. на зразок цього одягу. По стінах висять.. шаблі, пищалі під сріблом, старосвітські сагайдаки татарськії, .. сталеві сорочки (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 61); Довго рубалися вони!.. Розрубав на ньому [козакові] вражий лях залізну сорочку (Олександр Довженко, I, 1958, 260).
▲ Гамівна сорочка див. гамівний.
♦ Залишитися (зостатися, бути і т. ін.) в одній сорочці
