Омохтіти

Омохтіти, -тію, -єш, гл. Обрости мхомъ. Вх. Зн. 43.

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Мохом порости (обрости і т. ін.): а) давно забутися. Що було, то мохом поросло (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 274); Часи князів і бояр поросли мохом (Іван Франко, XVI, 1955, 184); б) постаріти. Одна на другу [ворони] позирали; Неначе три сестри старі, Що дівували, дівували, Аж поки мохом поросли (Тарас Шевченко, I, 1951, 298); Серце обросло (поросло) мохом у кого, чиє — хтось, став байдужим, бездушним. Коли б могли Вони збудить луну і розтроюдить рани В серцях людей, що мохом поросли.. Тоді б замовкли вже самі собою Кайданів брязкіт і такі слова... (Леся Українка, I, 1951, 165). Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 814.

Ілюстрації