Хлюпати

Хлю́пати, -паю, -єш, гл. Плескать, расплескивать жидкость.

Сучасні словники

Тлумачення, значення слова «хлюпати»: ХЛЮПАТИ, аю, аєш, недок.

1. неперех. Плещучи, просочуючись, видавати характерні звуки (про воду, грязь і т. ін.). В чоботях уже хлюпала власна кров (Іван Ле, Мої листи, 1945, 101); Хлюпає й хлюпає твань під ногами (Олесь Гончар, II, 1959, 145); За сосновим бором та густими кущами хлюпав широководий Дніпро (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 39); Григір вичитував хуторянам, які їхали через Троянівку на базар до Зінькова, за всякі дрібниці: за дьоготь, що по-безгосподарському хлюпає в мазниці, за те, що коняка не так запряжена (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 34); * Образно. Пшеничний океан хлюпав жовтими бурунами за обрій (Олесь Донченко, V, 1957, 139); В голубих озерах її очей хлюпає радість (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 357); // З плескотом битися, ударятися об що-небудь. Прудко пливе човен, ..за ним несе вода другий, порожній, хлюпає в його білі боки... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 387); Стало чути, як гуде бджола, хлюпає внизу під мостом річка об палі (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 528); Ось уже перед очима в них метляються верби, гнуться лози, шумлять, припадаючи до води, очерети, хлюпає в берег здійнята вітром хвиля (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 186); * Образно. Куди не глянь — у всі краї — Такі багаті врожаї,.. Комбайну важко в них пройти: Колосся хлюпає в борти (Микола Упеник, Укр. поема, 1950, 82); Зеленкувате місячне сяйво тихо хлюпало в шибку, мов далеке Чорне море (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 368); // Ударяючи по воді, з шумом занурюючись, падаючи в воду чи іншу рідину, створювати плескіт. Стиха хлюпали весла (Юрій Яновський, II, 1958, 198); Тепер стріляли з авто і з-поза нього. Але... кулі не хлюпали в воду. Вони відповідали короткою луною, в'їдаючись у твердий вапняк урвищ (Юрій Смолич, I, 1958, 102); Зрідка крякала десь качка, хлюпала в ковбані (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 86).

2. перех. і неперех. Рвучкими рухами лити, бризкати водою або іншою рідиною на кого-, що-небудь. Бігали [люди], носили відрами воду, хлюпали на вогонь, а він горів усе дужче (Борис Грінченко, II, 1963, 301); Мати зливала синові на руки. Данило хлюпав на себе холодну, свіжу воду (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 31); * Образно. Вмивалася туманом, мов молоком, ніч, хлюпала росами на доли (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 7); // Розливатися, виливатися, розпліскуватися звідкись (перев. від рвучкого поштовху, похитування тощо). Склянки бряжчали, дзвеніли та скреготали в її руках, вода хлюпала з миски (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); А гаряча гарбата хлюпала їм на руки, на сорочку й на лице. Вихлюпалася майже вся (Лесь Мартович, Тв., 1954, 151); Над спорожнілою мискою востаннє перехиляється відерний горщик. Хлюпає борщ, густо закришений буряком (Іван Микитенко, II, 1957, 80); // Утворювати звуки, що нагадують хлипання. Мій товариш голосно хлюпає розквашеним носом, відповідає, немов на допиті (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 115).

Ілюстрації

Медіа

.

.

.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 11, 1980. — Стор. 39. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 572. Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 39. Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 391.