Жовтачка

Жовтачка, -ки, ж. = Жовтяниця. Вх. Уг. 238.

Сучасні словники

Жовтяни́ця (англ. jaundice, лат. icterus, рос. желтуха, розм. — жовтуха) — 1. жовте забарвлення склер, слизових оболонок, шкіри, яке виникає внаслідок збільшення рівня білірубіну в крові. Воно найбільш характерне для ураження печінки і жовчних шляхів, а також для захворювань, які перебігають із масивним гемолізом. 2. Весь комплекс уражень органів і систем, які відбуваються при жовтяниці, у широкому сенсі слова називають синдромом жовтяниці.

Сироватка крові хворого, у якого є жовтяниця. Жовтяниця зумовлена надлишковим вмістом білірубіну і його фракцій у сироватці крові. Звідти він дифундує, в першу чергу, в склери і слизові оболонки, а потім у шкіру, тканини, що забарвлюються, таким чином, у жовтий колір.

Розрізняють такі види жовтяниці згідно механізму і місця виникнення:

надпечінкова (найчастіше вона носить гемолітичний характер — у крові зростає рівень непрямого білірубіну) печінкова (паренхіматозна; в крові зростає рівень обох фракцій білірубіну, однак рівень прямої фракції значно перевищує рівень непрямої) холестатична (підпечінкова, обтураційна, застаріле — механічна; підвищується, зазвичай, рівень прямої фракції білірубіну) Розрізняють:

Спадкові жовтяниці Набуті жовтяниці.

Набуті жовтяниці

Надпечінкова жовтяниця Найчастіше вона є гемолітичною — не пов'язана із ураженням печінки та виникає при значному гемолізі внаслідок посиленого руйнування еритроцитів та підвищеного утворення білірубіну. Діагностичне значення має визначення рівня у крові непрямого білірубіну, кількості еритроцитів, гемоглобіну, кольорового показника, ретикулоцитів тощо. Забарвлення шкіри має лимонно-жовтий відтінок. Через наявність анемії хворі скаржаться на сильну слабкість, запаморочення, шум у вухах, швидке серцебиття тощо.

Печінкова Розвивається при пошкодженні печінкових клітин, що спричиняється вірусами гепатитів, деякими іншими інфекційними збудниками, різноманітними токсичними факторами тощо. Розвивається гепатит, а надалі, при продовженні дії пошкоджуючих факторів, можливий й цироз печінки. При цьому порушення виділення білірубіну у жовчні шляхи супроводжується викидом його у кровоносні капіляри, що призводить до підвищенням його вмісту у сироватці крові. Жовтяниця нерідко яскрава, часто на початку її знебарвлюється кал (не потрапляють жовчні пігменти до тих відділів кишечнику, де формується кал) і темніє, піниться сеча (через пряме потрапляння туди прямого білірубіну).

Холестатична Ця жовтяниця розвивається при порушенні відтоку жовчі по жовчовивідним шляхам. Жовчний протік може бути закритий каменем, а також стиснутий пухлиною голівки підшлункової залози. Печінкова обтурація дрібних жовчних шляхів може бути при холангіті, первинному біліарному цирозі печінки. У всіх випадках жовтяниця буває вираженою, супроводжуватись свербежем, брадикардією, що пов'язано з підвищенням вмісту жовчних кислот у крові. У сироватці крові значно підвищений вміст прямої фракції білірубіну, а також холестерину. Кал безбарвний. Сеча темна. Своєчасне встановлення генезу холестатичної жовтяниці і місця можливої перешкоди відтоку жовчі має велике значення для подальшого оперативного втручання.

Ілюстрації

x140px

Джерела та література

Москаленко В. Ф., Сахарчук І. І., Дудка П. Ф., Тарченко І. П., Бодарецька О. І., Ільницький Р. І., Бондаренко Ю. М. Пропедевтика внутрішніх хвороб/за ред. Москаленко В. Ф., Сахарчук І. І. — Книга плюс. — 2007. — 632 с. ISBN 978-966-7619-94-7 Джон Мерта Справочник врача общей практики. (пер. з англійської John Murtagh General Practice. McGraw-Hill Book Company, Sydney, 1998) «Практика» М., McGraw-Hill Libri Italis srl. — 1230 стор., 540 іл. ISBN (en) 0-07452807-6, ISBN (рос) 5-88001-030-9 (рос.)