Планетник

Плане́тник, -ка, м. Астрономъ. Чуб. II. 584.

Сучасні словники

ПЛАНЕ́ТНИК, а, чол., заст.

1. Астроном.

2. Той, хто вгадує майбутнє на підставі розташування й руху зірок; астролог. Іван.. "...кликав на тайну вечерю до себе всіх чорнокнижників, мольфарів, планетників всяких" (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 335); "Буде планетником, що знатиме не тільки те, що було, що є, ай що буде" (Петро Колесник, Терен.., 1959, 8).

Ілюстрації