Жереп
Жереп, -пу, м. 1) Родъ горной сосны, Pinus mughus. З жерепу роблять ручки до кіся. Вх. Зн. 17. 2) Можжевельникъ, Juniperus communis. Вх. Зн. 17.
Ялівець або жереп — вічнозелена хвойна рослина; уживали як профілактичний засіб від епідемії. Гуцули обкурювали житло гілками ялівцю і розкладали з нього вогнища на дорогах, що вели до заражених місць. Те ж саме робили й на Поліссі. У деяких місцевостях обкурювання ялівцем приурочували до Чистого четверга, аби відігнати усі недуги. Іноді через палаючий ялівець переступали або перестрибували. Вірили, що тільки такий вогонь може спалити упиря (Бойківщина). На Купала для підсилення очисної сили вогню добавляли ялівець, який зазделегіть заготовляли. У весільних обрядах ялівцем прикрашали коровай (Полісся), для того молодий сам зрізав ялівець у лісі (Волинь); ним прикрашали весільний бутель (Чернігівщина); із нього робили весільне гільце (Полісся).
Зміст
Словник синонімів української мови
У Карпатах гірську сосну називають жереп, лелич, ориш, хвойний чагарник, ялівець, а також косодеревина.
Сучасні словники
ЖЕРЕП, чол.
1. Pinus mughus Scop. Гірська сосна з чорною корою і неколючими короткими листками. Сосна жереп.. в Українських Карпатах поширена за верхньою межею переважно хвойних лісів в субальпійському поясі на висоті від 1300 до 1850 м (Український ботанічний журнал, XVII, 6, 1960, 76).
2. Juniperus conimunis L. Хвойний чагарник або дерево родини кипарисових з м'ясистими, подібними до ягід шишками; використовується в промисловості; ялівець. Замість лісів тепер слався землею жереп, чорний килим повзучих смерек, в якому плутались ноги (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318); Що далі вгору, то крутіші схили; Колючий жереп і гранітні брили Нам намагались перетяти путь (Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 7).
3. Жереп - місцева назва альпійської сосни у Карпатах (Карпатський словник)
Ілюстрації
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=Il_uKvY4ohw
Джерела та література
Войтович Валерій Миколайович Українська міфологія. — К.: Либідь, 2002. — 664 с.: іл.; Українська міфологія. — Вид. 3-є. — Рівне: Видавець В. Войтович, 2012. — 681 с.: іл.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 520.
Український ботанічний журнал, XVII, 6, 1960, 76).
Михайло Коцюбинський, II, 1955, 318.
Любомир Дмитерко, Добрі сусіди, 1951, 7.