Руйновище

Руйно́вище, -ща, с. Развалины, мѣсто покрытое развалинами. Бо пустками вони (до́бра), руйновищем стояли. К. Дз. 99. Оттим же то живе він у руїнах, в руйновищі, що люде подбігали. К. Іов. 34.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977. — Стор. 898 РУЙНО́ВИЩЕ, а, сер., розм. Те саме, що руїна 1. Боляче й лячно було дивитися,.. як із живої теплої оселі ставало руйновище — купа скаліченого дерева (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 8); В одній половині напіврозваленого будинку, яку Філіпчук гордо називав цехом, містилася розмонтована друкарська машина. На руйновищах другої половини цвіли здичавілі соняшники (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 142); * У порівняннях. Місцями випирались незграбні скелі та купи сірого каміння, немов руйновища старих будівель (Степан Васильченко, I, 1959, 140); // Місце, територія, вкриті руїнами. Гірська країна стає руйновищем там, де промчали каламутні потоки, скинуті череватими хмарами (Павло Загребельний, Шепіт, 1966, 219).

Ілюстрації