Паркан
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:12, 23 жовтня 2018; Assezko.fpmv18 (обговорення • внесок)
Паркан, -ну, м. Заборъ. О. 1861. XI. Св. 30. Ударим з гармати як грім по небі, щоб ся паркани поздрігали. Чуб. III. 313.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
- ПАРКА́Н, а, чол. Стіна, звичайно дерев'яна, що обгороджує або відгороджує що-небудь; огорожа. Була [школа] з ґанком на побілених стовпах і.. обведена, намість плотом, парканом із дощок (Лесь Мартович, Тв., 1954, 454); Обабіч стискали нас дошки й жердини тинів та парканів (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 15).
- Живий паркан — щільна вузька смуга кущів або дерев, яку вирощують з метою відгородити або обгородити що-небудь. Біля будинку — шкілка, обведена живим парканом акації (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 70).
Ілюстрації
|
|
|
|
