Біга

Біга, -ги, ж. 1) Бѣгъ, побѣжка. Екатериносл. у. 2) Бігою. Рысью. Кінь біжить бігою. Канев. у.

Сучасні словники

Біг — окрім прямого значення — один із способів пересування людини, — означає також вид фізичних вправ, що становлять головний розділ легкої атлетики. Розрізняють 4 основні види бігу:

біг на доріжці стадіону біг з перешкодами — т. з. бар'єрний біг та стипль-чез естафетний біг біг у природних умовах по пересіченій місцевості (крос) та марафонський біг. Активна діяльність більшості м'язів під час бігу сприяє підвищенню обміну речовин, зміцненню нервової та м'язової систем, посилює дихання та кровообіг, поліпшує фізичну підготовку.

Біг різної тривалості і швидкості широко використовується у фізичному вихованні дітей та молоді, фізичній підготовці спортсменів і військовослужбовців, а також у спортивних заняттях осіб старшого і похилого віку.

Лікувальний біг називається джогінгом.

РИ́ССЮ, присл.

1. Швидким алюром, середнім між галопом і ступою (про коней). Коні.. рвонулись риссю, зашелестів під колесами пісок (Юрій Збанацький, Незабутнє, 1953, 35); // Верхи на конях цим алюром (про людей). Козаки знову сіли на коней і риссю спустились у долину (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 9).

2. розм. Бігом, швидко (про людей). Наказав [голова] шоферові риссю мчати до колгоспу по воли (Євген Кравченко, Сердечна розмова, 1957, 137).