Дубовий
Дубовий, -а, -е. Дубовый. Щоб тобі дубовий хрест. Ном. № 3783. Високим валом воно (село) обсипалось і по валу дубовими палями опарканилось. К. Хмельн. 97. Дубова лапа. Раст. Sticta pulmonacea. ЗЮЗО. І. 137. Дубові листки. Родъ вышиванья на женскихъ сорочкахъ. Чуб. VII. 427.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ДУБО́ВИЙ, а, е.
1. Прикм. до дуб 1. По глибоких долинах подекуди зеленіють дубові та грабові старі ліси (Н.-Лев., II, 1956, 27); Дівчині на голову падало дубове листя (Кучер, Чорноморці, 1956, 430); // Зробл. з дуба (у 1 знач.). Він сперся головою На дубовий стіл твердий (Фр., XIII, 1954, 19); Дубовий сволок прогнувся, потемнів від часу (Гончар, Таврія.., 1957, 433).
◊ Дубо́вий шовкопря́д див. шовкопря́д.
2. перен. Сильний, міцний, дужий. Один не має землі, не має худоби, але має руки дубові. А то хіба не газдівство? (Чендей, Вітер.., 1958, 80); — Глущук! До слідчого, — почувся дубовий голос вартового, схожого на крука (Чорн., Визвол. земля, 1959, 86).
3. перен., розм. Грубий, нескладний, незграбний. І під допитливим, гострим студентським поглядом рукопис ожив, заговорив зі своїм читачем дубовою.. мовою (Донч., II, 1956, 13).
◊ Дубо́ва голова́, лайл. — про розумово обмежену, тупу людину. — Ну, та й дубова ж у тебе голова, моє серденько! (Фр., II, 1950, 396).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
1.Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 430.
