Обув’я
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:56, 23 жовтня 2018; Aobondarenko.fpmv18 (обговорення • внесок)
Обув’я, -в’я, с. Обувь. Не достоєн я розв’язати ремінь обув’я його. Св. М. І. 7.
Зміст
Сучасні словники
ОБУВ'Я -я, с., діал. Те саме, що взуття. Вигот. із шкіри, гуми, парусини та деяких інших матеріалів вироби, звичайно на твердій підошві, для носіння на ногах.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ОБУ́В'Я, я, сер., збірн., розм., заст. Взуття. У канцелярії.. роздавали бідним дітям.. обув'я (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 61); На третього школяра не вистачило обув'я, і він сунув босі ноги в калоші Павлова (Юрій Яновський, Мир, 1956, 279).