Кийок

Кийо́к, кийка, м. Ум. отъ І. Кий.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

КИЙО́К, йка, чол. Зменш. до кий 1. Він підперезався, насунув на очі шапку і, взявши в руки кийок, пішов на вулицю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 31); Закинувши на плечі кийка, на якому висить торбинка з харчем, ..Петру широко крокує по гладенькому асфальту (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 48); З кийками в руках вони [школярі] бігають навколо ямки, в яку треба загнати «свинку» — дерев'яни цурку (Олесь Донченко, VI, 1957, 241).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Кийок, кийка, м. Ум. отъ і. кий

УКРЛІТ.ORG_Cловник

КИЙО́К, йка́, ч. Зменш. до кий1. Він підперезався, насунув на очі шапку і, взявши в руки кийок, пішов на вулицю (Коцюб., І, 1955, 31); Закинувши на плечі кийка, на якому висить торбинка з харчем, ..Петру широко крокує по гладенькому асфальту (Чаб., Балкан. весна, 1960, 48); З кийками в руках вони [школярі] бігають навколо ямки, в яку треба загнати «свинку» — дерев’яну цурку (Донч., VI, 1957, 241).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

кийок -йка́, ч. 1) Зменш. до кий I. 2) Про грубий, жорсткий засіб впливу, примусу. Політика великого кийка.

Ілюстрації