Хлопчик

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 23:16, 22 жовтня 2018; Vomaliuta.uk17 (обговореннявнесок)

(різн.) ← Попередня версія • Поточна версія (різн.) • Новіша версія → (різн.)
Перейти до: навігація, пошук

Хло́пчик, -ка, м. 1) Ум. отъ хлопець. 2) Подставка въ дышлѣ воловьяго воза (війї), чтобы оно не могло совсѣмъ опуститься на землю. Рудч. Чп. 250. 3) У гребенщиковъ: палка съ нарѣзками, поддерживающая роговую пластинку на верстакѣ во время строганія. Вас. 164.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ХЛО́ПЧИК, а, чол. Дитина чоловічої статі. Старший хлопчик лазить по хаті та.. знай голосить та докуча матері, просячи папи (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 227); За новим методом навчання пішло так швидко, що за місяць обидва хлопчики вже читали друкований текст (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 141); Мій брат Олег, над всіх коханий, був хлопчик тихий і сумний (Володимир Сосюра, II, 1958, 363); * У порівняннях. Василь до стінки притулився, щуплий, як хлопчик, і не видно його з-за Дем'ялової спини (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 159).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Хлопчик, -ка, м. 1) Ум. отъ хлопець. 2) Подставка въ дышлѣ воловьяго воза (війї), чтобы оно не могло совсѣмъ опуститься на землю. Рудч. Чп. 250. 3) У гребенщиковъ: палка съ нарѣзками, поддерживающая роговую пластинку на верстакѣ во время строганія. Вас. 164.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

ХЛО́ПЧИК, а, ч. Дитина чоловічої статі. Старший хлопчик лазить по хаті та.. знай голосить та докуча матері, просячи папи (Кв.-Осн., II, 1956, 227); За новим методом навчання пішло так швидко, що за місяць обидва хлопчики вже читали друкований текст (Тулуб, В степу.., 1964, 141); Мій брат Олег, над всіх коханий, був хлопчик тихий і сумний (Сос., II, 1958, 363); *У порівн. Василь до стінки притулився, щуплий, як хлопчик, і не видно його з-за Дем’янової спини (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 159).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 85.

Хлопчик, ка, м.

1) Ум. отъ хлопець.

2) Подставка въ дышлѣ воловьяго воза (війї), чтобы оно не могло совсѣмъ опуститься на землю. Рудч. Чп. 250.

3) У гребенщиковъ: палка съ нарѣзками, поддерживающая роговую пластинку на верстакѣ во время строганія. Вас. 164.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 403.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

Хлопчик хло́пчик м. разг. 1. уменьш. к сущ. хлопец

2. ласк. к сущ. хлопец

Ілюстрації

Овін2.jpeg Овін1.jpeg Овін.jpeg

Медіа

Цікаві факти

[1]

[2]