Нявчати

Нявчати, -чу, -чи́ш, гл. Мяукать. І в голос, мов кішки, нявчать. Котл. Ен. VI. 21.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. НЯВЧАТИ, чу, чиш, недок., розм. Те саме, що нявкати. А кіт що в духу нявчить (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 193); Потім вона [баба] почала плескатися біля умивальника, а коти нявчати під дверима (Юрій Смолич, III, 1959, 96); * Образно. На мостику гавкав і нявчав магнітофон (Юрій Збанацький. Мор. чайка, 1959, 84). Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 459. Коментарі (0)

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Нявчати, -чу, -чи́ш, гл. Мяукать. І в голос, мов кішки, нявчать. Котл. Ен. VI. 21.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

НЯВЧА́ТИ, чу́, чи́ш, недок., розм. Те саме, що ня́вкати. А кіт що є духу нявчить (Кв.-Осн., II, 1956, 193); Потім вона [баба] почала плескатися біля умивальника, а коти нявчати під дверима (Смолич, III, 1959, 96); * Образно. На мостику гавкав і нявчав магнітофон (Збан., Мор. чайка, 1959, 84).

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

нявчати -чу́, -чи́ш, недок., розм. Те саме, що нявкати.

Ілюстрації