Кадило
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
КАДИ́ЛО, а, сер. 1. Металевий посуд на довгих ланцюжках із прорізною накривкою для куріння ладаном під час відправи православного й католицького релігійного культу. Будем, брате, З багряниць онучі драти, Люльки з кадил закуряти (Тарас Шевченко, II, 1953, 344); — Нам не треба кадила й кропила! (Нечуй-Левицький, I, 1956, 453); Кумедно, що колись у кадило вірили та в розмальовані дошки на стінах (Юрій Яновський, V, 1959, 160). ♦ Роздмухувати (роздмухати) кадило, зневажл. — зняти навколо чогось розмови, балачки, галас. Пан радник таки хоче роздмухати кадило? Ну, що ж! Тим гірше для нього (Іван Кулик. Записки консула, 1958, 150). 2. (Melittis, L.). Однорічна трав'яниста рослина, квітки якої розкриваються вночі й сильно, приємно пахнуть.
Іноземні словники
Словари и энциклопедии на Академике
Кадило-метал, чашка на ланцюжках, в якій при богослужінні куриться ладан на розпечених вугіллях. Синоніми: Богородское зілля, кадильниця, пахлун, плакун, рослина, посудину, сутловка.
Ілюстрації
|
|
|
