Люшенний
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:15, 22 жовтня 2018; Kspolishchuk.fzfvs18 (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Люше́нний, -а, -е. Имѣющій люшню.
Сучасні словники
ЛЮШНЯ́, і, жін. Дерев'яна деталь, яка зв'язує вісь воза з полудрабком. [Гавкун:] Ану лишень, назвіть усі частини чумацького воза. А нуте, хто знає? [Василь:] Полудрабки, спиці, люшня (Володимир Самійленко, II, 1958, 108); [Полтавець:] Їхали ми з дядьком возом.. Коли це люшня тільки хрясь! Віз перекинувся (Яків Баш, П'єси, 1958, 25); * У порівняннях. Довго ще стоїть [Никанор] посеред хати, звісивши руки, мов дві тяжкі незграбні люшні (Іван Микитенко, II, 1957, 80).
Ілюстрації
| x140px | x140px | 
|
x140px |
