Сливка

Сливка, -ки, ж. 1) Ум. отъ слива. 2) = Писанка. МУЕ. III. 42, 43. 3) Родъ орнамента въ вышивкѣ, рѣзьбѣ. КС. 1893. V. 278. Г. Барв. 216. Шух. І. 303.

Сучасні словники

1. Те саме, що слива. Садок там гарний, тільки, звичайне, запущений.. Є там хороші дуби, берести і сливок видимо-невидимо (Леся Українка, V, 1956, 245); Сидів Славко в садку за хатою. Там стояв під сливкою старий ослін (Лесь Мартович, Тв., 1954, 229); — А мені сливок там ввари... Так забажалося кислого (Архип Тесленко, З книги життя, 1949, 81). ♦ Ускочити у сливки — опинитися у неприємному становищі. От у такі сливки ускочили наші старости! Піймали облизня (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 443).

2. розм. Те саме, що писанка.

Ілюстрації