Ухвалити

Ухвалити. См. Ухвалювати.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

. УХВАЛЮВАТИ 1, юю, юєш, недок., УХВАЛИТИ, алю, алиш, док., перех. і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати. — Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, — казав він далі. — Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 167); [Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (Олександр Корнійчук, I, 1955, 55); Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох — Павлусь, Панкратов і Черняєва (Олесь Донченко, II, 1956, 19); — А що ухвалив сойм? — спитав з місця Потоцький (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 30); Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з'їзді багато (Володимир Сосюра, I, 1957, 336); // Підтримувати, схвалювати. [Василь:] Так ти ухвалюєш мій сміливий замір [написати драму]? [Петро:] Цілком ухвалюю й благословляю (Володимир Самійленко, II, 1958, 97); Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин (Андрій Головко, II, 1957, 146).

Ухвалювати (ухвалити) рішення (резолюцію, постанову і т. ін.) — приймати ухвалу. Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і до ходових податків (Василь Стефаник, II, 1953, 59); IX з'їзд партії ухвалив спеціальну постанову про випуск першого зібрання творів В. І. Леніна (Радянська Україна, 21.I 1965, 2).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 10, 1979. — Стор. 526.

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Ухвалювати, -люю, -єш, сов. в. ухвалити, -лю, -лиш, гл. 1) Восхвалять, восхвалить. Бог с'єтого не ухвалив. Шух. І. 215. 2) Находить, найти хорошимъ. Мені доброго молодецького коня купила, которого моя душа влюбила та ухвалила. КС. 1882. XII. 513.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

УХВА́ЛЮВАТИ1, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. і з інфін. Приймати колективне рішення, вирішувати. — Властиво, тут діло не в грошах, а в депутації, — казав він далі. — Ми ухвалили вибрати трьох-двох молодших і одного старшого (Коцюб., І, 1955, 167); [Стрижень:] Ні, ні. Не турбуйтесь, адмірале. Комітет ухвалив нікого на берег не пускати (Корн., І, 1955, 55); Архівом вона дуже зацікавилась. Ухвалили працювати в ньому втрьох — Павлусь, Панкратов і Черняєва (Донч., II, 1956, 19); — А що ухвалив сойм? — спитав з місця Потоцький (Тулуб, Людолови, І, 1957, 30); Десь позаду промова, наради, резолюція, шуми юрби. Ухвалили на з’їзді багато (Сос., І, 1957, 336); // Підтримувати, схвалювати. [Василь:] Так ти ухвалюєш мій сміливий замір [написати драму]? [Петро:] Цілком ухвалюю й благословляю (Сам., II, 1958, 97); Морщили лоби й говорили багацько й гаряче. План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин (Головко, II, 1957, 146). Ухва́лювати (ухвали́ти) рі́шення (резолю́цію, постано́ву і т. ін.) — приймати ухвалу. Дальше ухвалило віче резолюцію в справі загального голосування і доходових податків (Стеф., II, 1953, 59); IX з’їзд партії ухвалив спеціальну постанову про випуск першого зібрання творів В. І. Леніна (Рад. Укр., 21.I 1965, 2). УХВА́ЛЮВАТИ2, юю, юєш, недок., УХВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех., заст. Дуже хвалити, вихваляти. Човник був так чепурно,.. так гарно зроблений, весельце так лагідно лежало, що всі ми.. в один голос ухвалили його найдужче (Л. Янов., І, 1959, 330). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 10. — С. 526.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

ухвалити = ухвалювати (винести колективне рішення), постановити, постановляти, вирішити, вирішувати, у[в]радити, у[в]раджувати

Словник синонімів української мови. 2014.

Ілюстрації