Ахати

Словник Грінченка

А́хати, -хаю, -єш, сов. в. а́хнути, -ну, -неш, гл. Ахать, ахнуть. Гості ахали, дивувались, хвалили книжки. Левиц. I. 483. І багата, і хороша, хто погляне — ахне. Чуб. V. 37.

Сучасні словники

А́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Вигукувати «ах», виражаючи здивування, захоплення, радість, горе, співчуття та ін. Артамонов намагався думати про батьків, як вони зрадіють, побачивши його, як будуть охати й ахати, пританцьовуючи від радості (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 127).

2. Утворювати глухі, переривчасті звуки (внаслідок удару, вибуху, пострілу).

Ілюстрації

Посилання

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 73.