Верзякати

Верзякати, -каю, -єш, гл. Болтать, плести, молоть вздоръ. Верзякали вони таку дурницю. Ком. І. 53.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 330.
1.Говорити нісенітницю, дурницю. Там ..хоч хто й верзякав з п'яних очей казна-що, — та все те жило, мучилось, любило, кляло... (Панас Мирний, II, 1954, 285);
2.Говорити нерозбірливо, недоладно. Пізно вночі він притягся додому і п'яно реготався та верзякав (Павло Тичина, II, 1957, 59).