Орація

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Орація, -ції, ж. Праздничное привѣтствіе, поздравденіе, составленное заранѣе и произносимое ходящими по домамъ на праздникъ Пасхи поздравителями. О. 1861. XI. Свид. 70.

Сучасні словники

ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56).

Ілюстрації

x140px

Посилання

ОРА́ЦІЯ, ї, жін., заст. Урочиста промова, виголошувана з якого-небудь приводу. — Ну, що, панове! Чув я вашу премудру орацію (Іван Франко, II, 1950, 126); // жарт. Довгий монолог. Не мала паніматка часу відказати на цю орацію, бо надійшла молодиця звідкільсь (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 56).