Змикитити

Змикитити, -ки́чу, -тиш, гл. Обмануть, не исполнить обязательства. Желех.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 618.
1. Зрозуміти, додуматися. [Середа:] Я зразу змикитив, що в неї до Яроша нездоровий інтерес (Іван Микитенко, I, 1957, 456); Мелешко, змикитивши, в чому суть, глянув на свого буха спідлоба (Олесь Гончар, М. Братусь, 1951, 16).
2. рідко. Вдавшись до хитрощів, обману, не виконати обіцянки. Генерал, спасибі йому, людяний такий, ні кришечки не сердитий, узяв «прошеніє», віддав сховати... Уже ж він, певно, вірний царський слуга, уже б він не повинен змикитити... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 125).