Селедець

Селедець, -дця, м. = Оселедець. Рудч. Ск. II. 172.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

СЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, чол., розм., рідко. Те саме, що оселедець. — То солі нам тра [треба] купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок (Леся Українка, III, 1952, 643).

Як (мов і т. ін.) селедців [у бочці] — те саме, що Як (мов і т. ін.) оселедців [у бочці] див. оселедець. На тапчані не було нікого, та зате на помості набито, мов селедців у бочці, якихось людських істот, що.. важко дихають (Іван Франко, I, 1955, 79).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Оселедець, -дця, м. 1) Сельдь. Хоч посолонцювати оселедцем. Ном. № 12121. 2) Хохолъ, пукъ волосъ на выбритой головѣ. Чуб. VII. 412. Знати їх (запорожців) було... по довгому оселедцю з-під шапки. К. ЧР. 261.

УКРЛІТ.ORG_Cловник

СЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч., розм., рідко. Те саме, що оселе́дець.— То солі нам тра [треба] купити, а тут нема відки, то селедця, то запалок (Л. Укр., III, 1952, 643). Як (мов і т. ін.) селе́дців [у бо́чці] — те саме, що Як (мов і т. ін.) оселе́дців [у бо́чці] див. оселе́дець. На тапчані не було нікого, та зате на помості набито, мов селедців у бочці, якихось людських істот, що.. важко дихають (Фр., І, 1955, 79). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 116. ОСЕЛЕ́ДЕЦЬ, дця, ч. 1. Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. Заробив на сіль до оселедця! (Укр.. присл.., 1955, 60); На столі парувала картопля.., блискотів политий олією оселедець (Руд., Вітер.., 1958, 291). Як кіт з оселе́дцем па́нькатися (вози́тися і т. ін.) з ким-чим: а) занадто довго займатися чим-небудь; б) занадто багато приділяти уваги кому-, чому-небудь. [Кіндрат Антонович:] Панькався зо мною тесть, як кіт з оселедцем (Кроп., II, 1958, 300); Як (мов і т. ін.) оселе́дців [у бо́чці] — дуже багато (про велику кількість людей у якому-небудь приміщенні). — Погано у нас, Тамаро. Як оселедців напхали. Тут [у камері] для шістьох місця мало, а нас тут шістнадцять (Хижняк, Тамара, 1959, 134). 2. Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна. Запорожці звали ще чуприну оселедцем, бо як вона довга, то теліпається, неначе оселедець (Стор., І, 1957, 265); Корж зупинився на паперті, заправив за ліве вухо чорний, як дьоготь, оселедець (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16). Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 5. — С. 758.

Іноземні словники

Словари и энциклопедии на Академике

оселедець -дця, ч. 1) Невелика морська промислова риба, яку вживають у засоленому або копченому вигляді. 2) Старовинна чоловіча зачіска у вигляді довгого пасма волосся на голеній голові (перев. у козаків); чуприна.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005. оселедець ————————————————————————————— оселе́дець 1 іменник чоловічого роду, істота риба ————————————————————————————— оселе́дець 2 іменник чоловічого роду зачіска

Орфографічний словник української мови. 2005.

Ілюстрації